"Мамо, я боюсь". Як підтримати дітей, коли вони чують свій діагноз?
Дата створення: 16.12.19
Прийняти рак набагато складніше, коли ти ще дитина і тільки досліджуєш цей світ. Як допомогти впоратися із переживаннями, налаштувати дитину на позитивний лад і при цьому не нашкодити? Про це розповідає Ольга Ільницька, психологиня дитячого відділення Інституту раку.

«Протягом хвороби у маленьких пацієнтів з`являється страх перед багатьма процедурами. Численні здачі крові, операції, випадіння волосся під час хіміотерапії – все це пригнічує ментальний стан дитини. Зазвичай батьки в таких ситуаціях намагаються применшити біль та нав`язують думку про те, що немає причин для переживання. Але такі невинні, з першого погляду, стоп-фрази «це зовсім не боляче», «ти навіть не відчуєш цього» можуть нести загрозу психічному здоров`ю дітей. Даний спосіб підтримки зустрічається не тільки протягом перебування в лікарні, а й в побутовому житті. Чому в батьків виникає така реакція на тривогу їхньої малечі? Таким чином наша психіка захищає себе, аби не переймати біль ближнього. Нам легше знецінити інших, щоб не витрачати власні емоційні ресурси. Зазвичай емпатія потребує багато сил та енергії, щоб згадати що ми відчуваємо в подібній ситуації. Проте такий метод ізолює нас від власних почуттів і переживань; він віддаляє від рідних, що потребують розуміння та підтримки”.

Аби не шукати відповіді на складні питання в інтернеті, не лишатися сам на сам із ними, не поглиблювати особисті переживання ми розпочинаємо нову рубрику порад від психолога “Запитайте” і запрошуємо вас до обговорення. Запитуйте про важливе публічно або приватно. Не соромтеся, нехай ваш досвід і підтримка психолога стануть в нагоді, а вам і вашим дітям стане хоч на крапельку простіше долати непростий шлях.

Як все-таки стати надійною опорою для дитини у важкі часи? Про це ви дізнаєтеся у наступній статті з порадами психолога. Слідкуйте за оновленнями на нашій сторінці й до нових зустрічей!